|
Головна
» Краєзнавчий відділ
» Творчий конкурс "Моя Хортиця"
|
Таня і Оля Кривка –
члени гуртка ЮНЕКО
КЗ «ЗОЦТКУМ» ЗОР
(фото Шелегеди В.І.)
|
Кривка Тетяна, 16 років
учениця 11 класу гімназії № 45 м.Запоріжжя, член гуртка ЮНЕКО - «Екологічне краєзнавство і туризм» КЗ «ЗОЦТКУМ» ЗОР
Вересень 2012
Природа в моєму житті
Природу я люблю понад усе,
Всі божі ці створіння, так вражають.
Такі беззахисні, такі слабкі,
І зла - нікому не бажають.
Та люди - цей вінець творіння божий,
Ганьблять звання почесне та дзвінке,
Братів молодших замість захищати,
Вбивають, травлять й роблять все
Таке – негідне ймення "человека”.
Мені так соромно за них,
Так хочеться усім довести:
Людина не вінець,
Людина – захисник!
|
День Довкілля на острові Хортиця, квітень 2012 року.
Гурток ЮНЕКО КЗ «ЗОЦТКУМ» ЗОР – учасник акції
«Посади дерево»
|
Нас Бог створив, щоб слабких захищати,
Природу берегти в майбутнє глядючи,
Тому мій клуб екологічний з назвою "ЮНЕКО”,
Творив добро і в ранці, і вночі.
Ми з рюкзаком, палаткою, блокнотом,
Ідем в похід із піснею в устах,
Вивчаємо свій край, такий красивий,
Не знаю, де він кращий: в селах, чи в містах…
Та всюди гарно, аж душа радіє,
Коли ти бачиш тую красоту,
Та треба ж бо не тільки милуватись,
А зберегти ту велич, чистоту.
Тому ми з класом Хортицю прибрали,
Набрали двадцять п’ять мішків сміття,
А з клубом сосни та дуби саджали,
І новий ліс пустили у життя.
Коли загинула дворова кішка,
Залишивши маленьких кошенят,
Я їх забрала, і годую вдома –
Шукаю гідних хлопців та дівчат,
Які візьмуть до себе сиротину,
Пригріють, нагодують, захистять…
Тих, що творять добро реальне,
А не лише красиві лозунги кричать.
Бо криками природі не поможеш,
Не заважайте їй, й вона піде у квіт.
Природа мудра, й пам’ятаймо кожен,
«Лише краса врятує світ!»
Таня Кривка, 2011
ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ
(літературний переклад з німецької вірша «Життя людей»,
автор Філіп Харсдорфер)
|
Таня Кривка – член гуртка ЮНЕКО
КЗ «ЗОЦТКУМ» ЗОР
(фото Шелегеди В.І.)
|
Життя – це лист, що зеленіє,
І мовчки падає у пил,
А вітер легко і грайливо
Кружляє створюючи вир.
Це – сніг, який з’являється нізвідки,
Це – озеро, що тихо не стоїть,
Це – квітка, яка щойно квітла,
А вже на скошеній траві лежить.
Це – чисте скло вікна домівки
Залите проливним дощем,
Це – сіно, яке швидко сохне влітку,
Сміття забуте під кущем.
Це – слава дуже швидкоплинна,
І мрія, що з’являється із сну.
Це – річ, яку нарешті ми купили,
Це – пташка, що співає про весну.
Це сила, що здійма до неба хвилі
Та піну мчить, долаючи простори.
Це – вітру дикий свист і рев стихії,
Що з гладі вод утворює злі чари.
Це біг, який дійшов мети,
Це – тінь, яка дарує прохолоду.
Це – смерті тихий шепіт, що усім
Дарує спокій й душевну насолоду.
|
"Сокіл" 
Ліси