Сур Ярослав Вікторович,
учень 10 класу Кінськороздорівського НВК

Зорова могила

Не спав козак в ту ніч, не спав.
Вдивлявся вдалеч.
Виглядав,
Чи не порушить спокій ворог,
А в голові думок вже ворох:
Як там дружина і синок,
І що підкаже їм пророк,
Як з бою татка виглядати,
Ще більше - як його діждати?
Чіткіша зір його в пітьмі:
Живи, дружино, із дітьми.
Я не прогавлю ворогів,
В полон не дам дочок й синів…
Стоїть Могила Зорова,
Колиска козаків жива.
Самотньо дивиться у даль,
Минувшини їй, видно, жаль.

На варті Хортиці

На варті Хортиці Дніпро старий стоїть.
Потиху хвилі котить берегами.
Історія на Хортиці не спить -
Вона мандрує завжди з нами.

Дніпро пороги прикрива в воді,
Але подій, що тут були, не може скрити.
І все дізнаємося ми лише тоді,
Як без минулого не зможем жити.

Вклоняйсь жертовним каменям частіш,
Бо бережуть вони в собі наснагу.
І прийде світлий день тоді скоріш,
Коли візьмем від Хортиці звитягу.

На варті Хортиці Дніпро старий стоїть.
Потиху хвилі котить берегами.
Історія на Хортиці не спить.
Вона жива, поки ми житимем із вами.

Тарас на Хортиці

По Хортиці Тарас походжає,
Ніби кожну стежку знає.
Відчуває, що було,
Як козацтво тут гуло.
Вибирали отаманів,
Вибирали полкових.
Скільки планували планів
І походів бойових!
Щоб розправитись, звільнитись,
Духом чистим окропитись.
Не на день, не на роки -
На століття, на віки!
І Тарас про все це пише.
На папір рядки лягли.
Тут сторінка кожна дише,
Щоб читать колись могли.

Чорна скеля

Чорніє чорним Чорна скеля -
Тут Святославові сліди.
Вітри тут ковилу розстелять
Аж до Дніпра, аж до води.

Ти в бій вступив тут за пороги,
За матір Хортицю святу.
Тепер туристів тут дороги
Про битву слухають оту.

Ймовірно тут, ймовірно там
Повитий славою упав.
Історії славетний син
Навіки тут ти не один.

Чорніє Чорна скеля тут.
Проляже не один маршрут.
Дніпра і Хортиці тут слава -
Гордиться цим наша держава.

Шевченко на Запоріжжі

Ось діставсь я Дніпра і Хортиці.
Ще козацька тут слава жива,
Ще співають тут сизі горлиці,
Що аж дух мені забива.

Тут вирує Дніпро порогами-
Ненаситцю все воду дає.
Мандрував я шляхами - дорогами,
Щоб життя оновити своє.

Оновити козацькою славою,
Характерників духом святим.
Щоб під грушею кучерявою
Думу довгую думати зміг.

Тут у затінку під гіллястою
Я оплакував слави місця,
Щоб не звали її нещасною,
Щоб молились во ім'я Отця!