У травні 2017 р. (орієнтовно 5-9.05) краєзнавчим відділом КЗ «Центр туризму» ЗОР планується проведення експедиції Кам’янсько-Дніпровським та Великобілозірським районами Запорізької області.

Маршрут походу: м. Кам’янка-Дніпровська – р. Велика Білозірка – бал. Попова – с. Качкарівка – Цимбалови Могили – с. Велика Білозірка (4 дні, 50 км).

Подорож буде здійснюватися у формі експедиції з активним способом пересування (пішохідний поход 2 ступеню складності), що планується на участь у конкурсі «Мій рідний край».

Під час експедиції можливе проведення історичних (обстеження курганів, укріплення російско-турецької війни 1736 – 1739 рр., пошук місць розташування нових археологічних пам’яток) та природничих (гідрологічні, ландшафтні, геоморфологічні, зоологічні, ботанічні) досліджень.

Запрошуємо керівників гуртків с дітьми у спільну експедицію.
Координатор експедиції: Янущенко Дмитро Вікторович.
Заявки на участь просимо подавати до 14.04.2017.
Тел.: (061) 224-24-71, E-mail: kray_zoctkum@ukr.net

Коротко фізико-географічна характеристика району подорожі

Територія району подорожі відноситься до Дніпровсько-Молочанської низовинної області. Ця область займає північно-східну частину Причорноморської низовини і цілком знаходиться у межах Запорізької області. Вона приурочена до північного схилу однойменної западини. Поверхня кристалічних порід у цьому районі залягає на глибині біля150 м. У південному напрямку збільшується потужність осадочних порід. На схилах долин Дніпра відслонюються неогенові відклади: понтичні пластові вапняки, пісковики, мергелі, піски. Понтичні відклади перекриті червоно-бурими глинами (15-25 м) і лесовими породами загальною потужністю 20-25 м.

Рівнинна, місцями майже плоска степова поверхня зі слабозаметным регіональним нахилом на південь різноманітиться ерозійними ярово-балковими й западино-подовими ландшафтними комплексами. Перші розвинені переважно по західній і північної перифериям області, ближче до долини р. Дніпро. Другі займають внутрішні плакорні площі. Поди позбавлені зовнішнього виходу поверхневого стоку. Розвиток подів і їхньої ерозійної мережі (раздолових систем) – найхарактерніша риса ландшафтів Дніпровсько-Молочанського степу, що виділяє її на тлі інших середніх степів.

Кліматичні умови характеризуються тривалим теплим літом, короткою малосніжною зимою, недостатнім зволоженням, відносно частою повторюваністю посух і суховіїв. Річна сума опадів становить 350-400 мм.

Дніпровсько-Молочанське межиріччя є однією з найбільших безстічних областей України. Поверхневий стік відбувається тільки в поди. Великі балки мають стік весною і на початку літа.

Ландшафтна структура області визначається різними сполученнями урочищ, які утворюють кілька місцевостей: долинних схилів, подово-раздоло-вих межирічних рівнин.

Місцевості долинних схилів розвинені вузькими смугами уздовж рік Дніпро й Молочна. Їхня ширина змінюється від декількох сотень метрів до 1 км. Довжина таких смуг більше 200 км, чим обумовлена природна розмаїтість даних місцевостей. Схили сильно й слабко еродовані, місцями з виходами напівскельних вапняків, зі зсувними й суфозійними комплексами, у сполученні з ділянками переважно абразійної, акумулятивної або змішаної переробки берегів водоймища, різним ступенем підтоплення, що активізувалися й призупинилися ерозійними процесами. Значні й антропогенні зміни даних місцевостей: залісеність, терасованість, кар'єрні виробки. Набір урочищ цих місцевостей в основному складається зі силових природних комплексів великої й середньої крутості, із сухолюбною злаковою рослинністю з підурочищами виходів вапняків із характерною деревинно-чагарниковою рослинністю й ерозійними формами. Підлеглі природні комплекси – абразійні уступи на лівобережжі водоймища; зсувні й суфозійні; зі штучними терасами й кар'єрними виробками. У субмеридіональній звуженій частині долини р. Дніпро й у долині р. Молочна схили більш круті. На субширотній ділянці узбережжя Каховського водосховища схили місцями виположені.

Ґрунтовий покрив долинних схилів або відсутній (результат площинного змиву), або представлений по-різному змитими й неповно-розвиненими щебенистими південними чорноземами. Рослинний покрив зберігся краще (пирій, типчак, тирса, полини). Окремі урочища використовуються як пасовища.

Ерозійно-балкові місцевості здебільшого розвинені на заході й півночі області. Вони примикають до долинних схилів у вигляді смуг шириною 5-10 км і представлені урочищами балок, лощин, балок, ярів, їхніх делювіальних схилів. Особливості ерозійно-балкових місцевостей даної області – розвиток вапнякових відслонень по балках і ярах, висока карбонатность ґрунтів й просторовий зв'язок місцевостей із прилеглими подово-западинними ландшафтними комплексами, які дренуються верхів'ями ерозійної мережі. Днища балок мають наносні чорноземовидні ґрунти (лугові, глеєві, місцями заболочені, у низов'ях балок алювіальні) і відповідну різнотравну лучно-степову й вологолюбну рослинність. Це багаті пасовища й косовиці.

Місцевості межирічних плакорів із западинами й подами розвинені в основному на півночі внутрішньої частини області. Численні западини, малі й більші поди слабко виражені в рельєфі. Ерозійна мережа подів або відсутня, або перебуває в зародковому стані. Рівнина майже пласка. Основні урочища даної місцевості – приводороздільні лесові рівнини, западини й поди, а також зачатки ерозійної мережі подів (роздолів). Ці місцевості суцільно використовуються в землеробстві.

Місцевості подово-роздолових межирічних рівнин займають південну й східну частини області. Тут чітко виражений регіональний нахил поверхні на південь, чим обумовлена наявність поверхневого стоку, формування балок і роздолів. Диференціація ґрунтового покриву цих місцевостей, як і попередніх, досить значна. На півдні вона підсилюється появою поряд з підзональними південними чорноземами плям темно-каштанових ґрунтів. Основні урочища: приводороздільні рівнини, западини, поди, балки-роздоли, балки стоку в басейнах великих подів із глибиною врізу до 10 м.